Волочиське районне лабораторне відділення Державної установи «Хмельницький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України» інформує
Дифтерія – людське життя!
Про те, що в Україні можливий спалах дифтерії, лікарі попереджали давно. Причина – низький рівень вакцинації проти цього захворювання.
Спалахи дифтерії характеризуються своєю циклічністю – 7-10 років. Під час останньої епідемії дифтерії в Україні (1991-1998 років) захворіло майже 20 тисяч людей, 696 з них померло. На спорадичному рівні дифтерія реєструється майже щорічно в різних регіонах. Проте, низький рівень охоплення щепленнями проти цієї інфекції, котрий сформувався в останні роки, може призвести до ускладнення епідемічної ситуації з дифтерії найближчим часом. Захворювання має високу смертність (до 50%) при відсутності щеплень у хворого та не введенні протидифтерійної сироватки на ранніх стадіях, через ураження токсином серця. Минулого року в країні було 10 хворих, а за десять місяців поточного року – 21,із них 18–протягом жовтня 2019року.
Дифтерія – бактеріальна інфекція дихальних шляхів, котра уражує неімунних дітей та дорослих. Захворювання може протікати у вигляді спалахів та спорадичних випадків, це залежить від рівня колективного імунітету.
Єдиним джерелом інфекції є хвора людина, або бактеріоносій. Носійство інфекції при дифтерії зустрічається частіше, ніж захворювання. Збудником є дифтерійна паличка (коринебактерія), котра виробляє екзотоксин, стійка до дії різних чинників, у зовнішньому середовищі може зберігатися до 15 діб. Саме цей токсин відіграє головну роль у розвитку хвороби, клінічних проявів та ускладнень. Дифтерійний екзотоксин по силі дії є другим після ботулотоксину.
Збудник поширюється, в основному, через крапельний механізм (при розмові, чханні та кашлі). Додатковий механізм передачі – контактно-побутовий (через інфіковані іграшки, посуд, руки). Інкубаційний період (момент від початку зараження до перших клінічних проявів) становить від 2 до 10 днів ( в середньому 3-7 днів). Заразний період у хворих на дифтерію починається з кінця інкубації і продовжується протягом клінічного періоду хвороби.
Захворювання проявляється у вигляді ангіни, та може мати наступні прояви: біль у горлі, підвищена температура, лихоманка, набряк слизової оболонки ротоглотки, наліт на мигдалинах сірого кольору, осиплість голосу, набряк шиї, збільшення шийних підщелепних лімфатичних вузлів.
Дифтерійний токсин при потраплянні у кров викликає небезпечні ускладнення. Практично всі органи чутливі до дії токсину, але найбільш вразливими є серце, нирки, наднирники, нервова система. Для попередження розповсюдження захворювання потрібне раннє виявлення хворого, його ізоляція та лікування.
Дифтерія – вакцинокерована інфекція, тому єдиним надійним захистом від неї є вакцинація. Відповідно до Національного календаря щеплень вакцинація проти дифтерії проводиться в 2, 4, 6 місяців, первинна ревакцинація – в 18 місяців. Наступні щеплення проводяться в 6, 16 років та в подальшому кожні 10 років без обмеження віку. Вакцинація, як і перенесене захворювання, вже через 1-1,5 років не гарантує захист від інфікування та захворювання, але захворювання у правильно щеплених буде протікати набагато легше, ніж у тих, хто не має щеплень. Тому так важливо вчасно проводити як вакцинацію, так і ревакцинацію.
В усіх областях України є безоплатна і якісна вакцина, на протязі останніх років не реєструються серйозні реакції на щеплення і ризик ускладнень від щеплень набагато нижчий, ніж ризик виникнення захворювання. Щеплення проводяться у кабінетах профілактичних щеплень.
В разі появи симптомів, схожих з дифтерійними, необхідно негайно звернутись до сімейного лікаря для огляду та обстеження
